Звіт про поїздку до сиротинців Маріуполя
В останню поїздку до зони АТО ми навістили дітей-сиріт Маріуполя. Гуманітарна допомога була направлена дітям інтернату № 1, дитячому будинку «Центр Опіки» та спеціалізованому будинку дитини «Сонечко». Окрім того чимало гуманітарної допомоги через наших друзів із Маріуполя — Центр громадських ініціатив «Східна Брама» — було передано родинам, які залишилися на територіях на лінії розмежування.
Школі-інтернат № 1, де живе і навчається 117 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, ми привезли засоби особистої гігієни, миючі засоби, кантовари, гумові капці, шкарпетки, а також чимало книг (останнє завдяки сприянню Спілки християнських письменників України). Цього разу ми відійшли від практики стандартних майстер-класів, а подивились із діточками кілька короткометражних фільмів, які несуть собою позитивне посилання, здатні посіяти відповідну зернину в серцях дітей. А потім ми разом їх обговорили. Важко відразу робити якісь висновки, але моя особиста думка, що практика була вдалою: діти переймались картинкою, сюжетною лінією, і навіть відмовились від переміни, заради ще одного фільму.
В дитячому будинку «Центр Опіки» ми також презентували діткам фільми, замінивши деякі позиції. Діти залишились задоволеними і, головне, побачили зернину, як і дорослі з них, так і значно більш маленькі (дивились діти від 8 до 16 років). Спілкування з дітьми ми продовжили і під час спільного чаювання: обговорили і фільми, і їхнє сьогодення, і плани на майбутнє – багато чого. Взагалі чітко побачив, що саме проведений спільний з ними час, невимушена бесіда дуже важливі та цінні аспекти контакту з дітьми.
Для «Центру Опіки» ми передали чимало гуманітарки: підгузки (діти в цьому дитбудинку від народження до 17 років), засоби особистої гігієни, канцтовари, шкарпетки, футболки та деякий інший літній одяг, ігри, книжки, овочі та фрукти (капуста, банани, яблука).
З керівництвом, як «Центру Опіки», так і Інтернату ми обговорили можливість вивезення дітей на літній період до виховного реабілітаційно-оздоровчого табору, однак поки що програма знаходиться у підвішеному стані, тому поки лише досягнули певних спільних знаменників, розуміння з питань її реалізації, однак про конкретні дати, умови ми говорити поки не можемо. Як вже ми зазначали раніше, на даний час існує непорозуміння з місцем реалізації літньої програми, та розірвання попередніх домовленостей з власником об’єкту де мали проживати діти, альтернативний же варіант, який би задовольняв усім умовам поки остаточно не знайдений.
Заїхати безпосередньо до будинку дитини «Сонечко» у нас не виходило по часу, тому ми передали їм через інших. З іншого боку, для них була лише одна коробка – з маленькими носочками. Тому попри все до них заїхати було не принциповим. (Майстер-класи з урахуванням віку та специфіки дітей там не передбачалися.) До того ж сталася прикрість – ми зламалися. Плюсом є те, що після того як ми якось зламались взимку серед поля в мороз і пронизливий вітер, нам щастить ламатися лише в містах… Однак повноцінно полагодити автомобіль не вийшло: змінили насос підкачки палива, однак залишились явні проблеми зі зчепленням. До Києва повернутись змогли, але їхати прийшлось повільно і, відповідно, довго.
Наступний раз у Маріуполь ми повернемось вже у червні. Можливо, в першу чергу, за дітьми щоб відвести їх до «табора» — це був би оптимальний варіант. Адже саме це місто, з урахуванням своїх розмірів і перспектив на здобуття статусу обласного центру має значущу кількість дітей-сиріт. Дітей, яким потрібно ще багато дізнатись про ту країну де вони живуть – Україну. Щоб не було неадекватних ситуацій, коли у хлопчика на рюкзаку намальоване ДНР (відмазка директорки закладу, що це він зазначив власні ініціали виглядає смішною, але ми «розкопування» не робили), а з’являлись українські символи, написи. Любити Україну неможна заставити, однак можна зробити все щоб показати наскільки вона красива, щоб донести всі її принади. І на саме на це в першу чергу розрахована наша літня програми для дітей-сиріт Донбасу. Програма, що є, з одного боку, продовженням всій тої роботи, що ми проводили з дітьми під час наших до них поїздок, однак, з іншого – це якісно новий і, головне, більш глибокий крок. Серед мальовничої природи і з допомогою вихователів, волонтерів, фахівців діти мають отримати чудовий відпочинок, але і глибше дізнатися про українську культуру, українські реалії, пізнання також і християнських основ. Але, як вже зазначав, реалізація всього цього зараз висить у повітрі. Нажаль, залишаються ти, хто вважає дітей з Донбасу безперспективними і, відповідно, не вартими для витрачання на них часу, ресурсів. І саме їх воля, озвучена в останню мить, здатна перекреслити все, адже альтернативні варіанти наприкінці весни знайти досить непросто. Однак ще є час.
Інші фотографії з поїздки можна побачити за посиланням:
https://www.facebook.com/alex.vestnik/posts/1061497180592387