Україна потерпає від збройного конфлікту на своєму Сході. Зі сторони української влади він отримав назву антитерористичної операції (АТО).
На даний час у зоні проведення АТО в сиротинцях залишаються сотні дітей. Серед них чимало немовлят. І хочеться, щоб дітям завжди було що їсти, що одягнути, щоб вони жили в нормальних умовах. І, звісно, щоб мали мирне небо над головою… І якщо на останнє ми не завжди можемо вплинути, то допомогти дітям у загальних потребах – це в наших силах.
Нажаль, на мирній стороні української держави більше пам’ятають і піклуються про переселенців, і ранених бійців, нерідко забуваючи про покинутих батьками дітей. Там, по ту сторону миру, вони чекають, що їм простягнуть руку допомоги.
Ми – волонтери, що об’єдналися у волонтерське об’єднання «Твій шлях», регулярно їздимо на Донбас з гуманітарною допомогою. Збираємо речі, дитяче харчування, ліки, гігієнічні засоби, іграшки, фрукти, овочі тощо – і веземо дітям. У дитячих закладах також проводимо різноманітні майстер-класи для дітей.
Але часто дитячі заклади потребують більшого ніж елементарні речі. Наприклад, сумні умови системи водопостачання Сєверодонецьку передбачають залежність надання гарячої води з опаленням. Тому в квітні місяці разом з закінченням опалювального періоду, припиняється надання гарячої води. І щоб евакуйований із Луганська будинок дитини не залишився там без гарячої води прийшлось придбати їм бойлери, чого держава не збиралась робити. А щоб в іншому сиротинці – міста Красний Лиман – діти не ходили по підлозі, що дірках, закуповували їм лінолеум, килимове покриття на якому б діти могли гратись, тюль на вікна, фарбу щоб покрасити облізли стіни, професійний пилосос, щоб прибирати приміщення в 1000 кв.м. І такі приклади не поодинокі.
На власних автівках ми вивозили хворих дітей із будинку дитини м. Артемівськ до Києва, що потребували операцій на серці. Нам дякували лікарі і журналісти, щиро дивувались, що державі нема діла до немовлят, сиріт із зони АТО.
Однак зараз ми серйозно стикнулись і з іншою проблемою дітей Донбасу, можливо навіть головної на сьогодні – гострої необхідності якісного українського патріотичного виховання. Це вже витіснило на задній план просто проблему матеріального забезпечення сиротинців (вона звісно не щезла, але все-таки покращилась за рік завдяки всілякому розголошенню проблеми, підключенню різних небайдужих, які стали активно допомагати діткам). І якщо ми не хочемо, щоб дітки виростали п’ятою колоною, якщо ми бажаємо отримати повноцінних гарних синів нашої країни, потрібно прикласти чимало зусиль для цього.