«На смерть, как на праздник». Ці слова викарбувані на грудях у Сергія Петровичева — російського вітязя, який приїхав до України, ставши пліч-о-пліч з українцями заради свободи і волі, заради єдності нашої держави. За неї він ризикував життям на Майдані і на фронті, за неї зараз розплачується власним здоров’ям на ліжку у шпиталі ім. Мечникова міста Дніпропетровськ.
13-го вересня Сергій підірвався на розтяжці у Пісках, намагаючись врятувати поранених товаришів. Його привезли до дніпропетровської лікарні в критичному стані з великою втратою крові, множинними осколковими пораненнями. Серйозно постраждало стегно, а через сильно пошкоджені ноги, одну ступню ампутували. Лише за місяць перебування в лікарні Сергію зробили 10 операцій!
Вже який місяць у клінічній лікарні ім. Мечникова перебуває російський витязь, який боронив Україну, Сергій «Рубін» Петровичев. За цей час він втратив стопу і частину гомілки на лівій нозі, а зараз лікарі борються за його стегно — ще не щезла загроза ампутації всієї ноги… Постійно турбують болі, хоча лікарі зараз припинили давати обезболюючі препарати — все-таки вже краще ніж раніше. Сергій потроху вже стає на милиці — треба розробляти праву ногу, ступню якої він все-таки не до кінця відчуває через поранення і дрібних сколків, що залишились не видаленими.
Паралельно лікуванню триває процес спроби отримання Сергієм українського громадянства. Довгі були перепони від СБУ, але врешті-решт вийшли на фінішну пряму — комісія з громадянства в Адміністрації Президента. Там навіть казали, що вже на цьому тижні буде розгляд питання по Сергію на комісії, але фактично вже зрозуміло, що цього тижня нічого не буде — прискореними темпами там ніхто працювати не збирається. Та і яким буде у підсумку вердикт комісії, і чи підпише наказ Президент навіть у випадку позитивного її рішення — ті ще питання.
Пройшов рік з моменту звернення Порошенка з трибуни Верховної Ради у якому він заявляв, що всі іноземці, які воюють за нашу країну, отримають громадянство. З того часу українські паспорти отримали аж 4 іноземних добровольців, при чому останній з них лише минулого місяця. Хоча може це має обнадіювати, що процес пішов? Однак зараз розглядаються справи з громадянства по купі добровольців-іноземців, а «вистрелив» лиш один. Та і чи не був цей постріл рикошетом?.. Але, з одного боку, відносно недавно Порошенко знову говорив про те, що справа стосовно громадянства по іноземним добровольцям зрушиться з місця. З іншого, на зустрічі з італійською діаспорою Президент прохопився, що ніяких наказів по ним підписувати не буде…
Так чи інакше, ми чекаємо на результати по справі Сергія. Чекаємо і, не зважаючи на все, сподіваємось на краще. Ми — це всі, хто переймаються його долею. Навіть сам Сергійко у розмові говорить «ми»: ми лікуємось, ми їздили, ми спробуємо, ми займаємось. Адже зараз це вже не лише його біль, проблема, боротьба — це справа багатьох, хто цим перейнявся, впустивши до серця, натягнувши його шкіру на себе. І де одна людина безсила, загальний натиск може рушити гори, змінювати долі.