Хворий інститут сім’ї в Україні, як одна з першопричин дитячого сирітства
В Україні налічує більше 70 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. А якщо добавити до цього списку тих, які в процесі отримання статусу, знаходяться в інтернатних закладах, бо батьки, перебувають у складних життєвих умовах (сім’ї алкоголіків, коли діти через це знаходяться за межами своїх родин — все туди ж), то цифра суттєво перевалить за 100 тисяч. Про що казати, якщо в тих же інтернатних закладах у нашій країні перебувають близько 100 тисяч дітей!
Не будемо казати про порочність взагалі всієї інтернатної системи, про необхідність суттєвого реформування, питання чому саме діти туди потрапляють, чому залишаються без батьків. Бо насправді ті в яких батьки саме померли складають досить невеликий відсоток від загальної маси.
І тут одним із головних факторів, які йдуть на шляху до сирітства навіть при живих батьках, є дуже слаба просвітницька програма в країні, коли батьки навіть не розуміються на проходженні процесу вагітності, не розуміють своєї ролі для майбутньої дитини, не розуміють, як мають проходити пологи і які загрози існують під час них. (В Україні понад 20 тисяч дітей з дитячим церебральним паралічем, одна з основних причина якого – ускладнення (травми) під час вагітності та пологів.) А потім, навіть коли все добре, і дитина в них залишається, з’являється повне нерозуміння процесу виховання дитини, не розуміння елементарних речей, яке призводить до сумних наслідків.
У поліклініках часто не приділяють вагітним належної уваги, не направляють на курси, не проводять просвітницькі заходи. Тому процес вагітності і самі пологи нерідко закінчуються травмуванням дитини. І коли немає не знань, не віри, лише страх із яким ти залишаєшся сам на сам, призводить до непоправних рішень.
Часто ж всі проблеми неготовності до батьківства вирішуються одним махом – абортом. (В Україні щорічно здійснюється 200-250 тис. абортів, що перевищує європейські показники на 17%.)
Не готовність до сімейного життя, невміння і небажання брати на себе відповідальність, відповідальність за сім’ї приводять до розлучень. За даними Держкомстату, на 295 тисяч укладених шлюбів в Україні припадає 130,7 тисячі розлучень. Тобто розлучаються 44,3% подружніх пар. А якщо взяти до уваги цивільні шлюби, які також розпадаються, то рівень розлучень в Україні, за даними фахівців, сягає 61%. Тобто, розпадається більш як половина пар!.. Це найвищий показник у Європі, за даними Євростату.
Кожна п’ята дитина в Україні народжується поза шлюбом. У 2017 році, згідно з даними Держстату, в нашій країні народилося 74,8 тис. дітей поза шлюбом. Це 20,5% від загальної кількості народжених!.. У сільській місцевості жінки, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, народжують частіше, ніж у містах. У селах 22,4% дітей у 2017 році народилося поза шлюбом, а в містах – 19,5% від загальної кількості народжених.
Тож наша країна потребує змін. Змін не тільки в самій системі інтернатних закладів (вона дуже потрібна, але впливає лише на наслідки, а не на першопричину), а в самій більш поглибленій і якісній роботі з майбутніми батьками. Це і робота фахівців і комплекс просвітницьких, навчальних заходів. І тому зараз дуже потрібні комплексні дії протистояння загрозам, які нависли над майбутнім української нації, до єднання навколо проблем і їх вирішення, до початку змін.
Авт. Олександр Івашков