Вимирання корінного населення Європи та України: причина та наслідки

З середини першого десятка 2000-х років починається прискорене вимирання корінного населення Європи. Це вже майже неможливо зупинити, які б заходи не вживалися. І ось в цих умовах виникає потреба ЄС в мігрантах, яка буде тільки зростати — адже хтось повинен утримувати старіючих європейців. І все це буде до тих пір, поки самі європейці не стануть меншістю в Європі. Ні, кількісно вони ще кілька десятиліть будуть складати більшість населення, але якісно європейці стають меншістю вже на очах.

Як не крути, який велосипед не вигадуй — вона лежить на поверхні: всьому причиною «європейські ліберальні цінності», які ведуть до відмови від дітонародження. Нівелювання сімейних цінностей, зміна векторності, коли для задоволення своїх фізично-емоційних потреб не обов’язково потрібна сім’я (секс загальнодоступний, а безліч приладь робить його можливим і приємним навіть у контакті одностатевих пар). Та і навіть сім’ї в теперішньому укладі часто свідомо відмовляються від дітонародження. Засилля ж феміністичних рухів, боротьба жінок за свої права, окрім позитивної складової мають і негативну, коли під стать жінкам змінюються і чоловіки. Жінка перестає бути слабкою статтю, а чоловікам можна вже не бути сильною половиною — чоловічі цінності і, здавалося б, чоловіча сутність починають нівелюватися. В європейських родинах все частіше змінюється вектор, коли головну роль бере на себе жінка, а чоловіки радо їй віддають першість. Так, в Німеччині більше половини чоловіків не проти стати домогосподарками, якщо жінка буде забезпечувати сім’ю.

Гендерна рівність — є позитивним аспектом, бо коли, наприклад, у чомусь утискаються права одної зі статей — це не є добрим. Однак є один головний небезпечний камінь, коли жінки просто намагаються не в чому не поступатися чоловікам (у тому числі, що стосується фізичної праці) і поступово відсувають їх роль на другий план. Саме жіноча стать стає сильною половиною. І чомусь саме період активізації феміністичних та ЛГБТ рухів, поглиблення змін статевої полярності співпадає також зі зменшенням народжуваності в Європі.

Переважна більшість європейських країн мають негативний природний приріст населення, виїжджаючи останнім часом лише за рахунок емігрантів. Так, при середній народжуваності у корінного населення 1,5 дитини на жінку, в іноземок цей показник був близько 2,1. У зв’язку з ти, що саме 2,1 — це мінімальний рівень відтворення населення, то це означає, що в ЄС відтворюються тільки мігранти! Корінне населення вимирає.

Але ж є ще міграційний приріст, який в Європі значно вище природного. У 1992 році він вперше перевищив природний приріст, і з тих пір приріст населення ЄС забезпечується в основному мігрантами. Наприклад, в 2014 році міграційний приріст склав 929 тис., а природний — лише 161 тис. Роком раніше ці пропорції були ще красномовніше — 1 682 тис. проти 82 тис. Всього ж з 1992 року населення ЄС виросло на 30,7 млн. чол., з яких 23,4 млн. — за рахунок мігрантів і тільки 7,3 млн. — природним чином.

Зараз більше половини населення Європи мають вище 40 років. Сорока! Тоді як якихось 50 років тому було до 30!

Французький дослідник Альфред Сові зауважив, що Європа «ризикує стати континентом старих, які живуть в старих будинках і обтяжених старими ідеями».

Спочатку наплив мігрантів не вселяв страху: відкрита толерантна Європа, готова прийняти і обігріти — це основа основ місцевої сучасної моделі поведінки. Але поступово кількість мігрантів стала зашкалювати: війни на Сході, ореол ситості і забезпеченості Європи – все це зіграло свою роль. І хлинули потоки то біженців, то просто переселенців із мусульманських країн.

В Євросоюзі міграційну кризу 2015 року визнали найбільшою з часів Другої світової війни. Про це ще в серпні 2015 року заявив єврокомісар з питань міграції Дімітріс Аврамопулос. А до того моменту маховик напливу мігрантів тільки розкручувався. Всього за 2014 рік до Європи прибуло понад 1,5 млн. тільки нелегальних мігрантів. Таку цифру озвучив Туск на саміті ЄС — Туреччина, що проходив в Брюсселі в кінці листопада 2015 року. А скільки ще було легальних, тобто зареєстрованих? У грудні 2015 року єврокомісар з цифрової економіки та суспільства Гюнтер Еттінгер озвучив, що тільки в Німеччину прибуло 1,1 млн. зареєстрованих біженців.

Але і тут Європа не перестала себе змінювати. Так, голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер на сесії Європарламенту в щорічній промові про стан Євросоюзу закликав дозволити мігрантам легально працювати в ЄС з першого дня перебування: «Всі країни ЄС повинні змінити своє законодавство. Міграція повинна перетворитися з проблеми в нову можливість ЄС, таланти повинні прибувати в Європу «, — заявив Юнкер. І не дивлячись на окремі крики жаху, нічого кардинально не змінюється — Європа відкрита і толерантна. Тому в Європу валять мігранти, а місцеве населення працює і народжує ще менше, потроху зникаючи. А разом із цим вмирає європейська сім’я.

Якщо діючі тенденції збережуться, а до їх зміни не видно ніяких передумов, то під кінець цього століття європейське населення стане меншістю в Європі. Тобто ми йдемо до того стану справ, коли до кінця століття, при такій демографічній динаміці, європейська цивілізація просто фізично зникне, розчинившись у мігрантах.

За даними Державної служби статистики України, станом на 1 вересня 2018 року чисельність населення нашої країни склала 42,2 млн. осіб. Це означає, що менше за 25 років населення України зменшилося на 10 млн. осіб (93 рік — 52,2 млн. осіб). Лише упродовж січня–серпня 2018 року чисельність населення зменшилася на 152,4 тис. осіб. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю народжених: на 100 померлих – 58 народжених. Однак не забуваємо також про окуповані території України, той людський ресурс, який зараз «у вільному плаванні». Так, за даними «Інституту демографії ім. М.В. Птухи», станом на 01.01.2017 року чисельність населення без обліку окупованих територій становила 36 млн. осіб, а зараз і того менше..

Нині в Україні середній показник народжуваності складає 1,5 дитини на жінку — це рівно стільки, скільки загалом по Європі серед корінного населення. У зв’язку з тим, що мінімальний рівень відтворення населення має показник 2,1, то можна зробити сумний висновок — українці поступово вимирають. Вимирають, як і більшість європейських націй, але хіба це має втішати?

А ще війна на Сході країни, збільшення смертності… і наша нація чим далі, тим відчайдушніше котиться у прірву.

Прогноз Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи в цій картині ще доволі оптимістичний: до 2050 р., при збереженні існуючих демографічних тенденцій, чисельність населення України буде складати від 20 до 28 млн. осіб.

Авт. Олександр Івашков